Відпустка за свій рахунок — це офіційна назва неоплачуваної перерви в роботі, яку українське законодавство називає «відпусткою без збереження заробітної плати». Вона дає змогу працівникові тимчасово не виконувати трудові обов’язки, зберігаючи робоче місце, але без отримання зарплати за цей період.
Такий вид відпочинку регулюється статтями 25 і 26 Закону України «Про відпустки» та статтею 84 Кодексу законів про працю. Під час воєнного стану діють додаткові норми Закону № 2136-IX, які суттєво розширюють можливості для працівників.
Правильне розуміння різниці між обов’язковими та добровільними підставами, вплив на стаж і порядок оформлення допомагає уникнути конфліктів і захистити свої права.
Правова природа неоплачуваної відпустки
Неоплачувана відпустка — не покарання і не «відпочинок на розсуд керівника». Це законне право працівника, яке реалізується лише за його ініціативою або в чітко визначених випадках. Роботодавець не може самостійно відправити людину «за свій рахунок» і змусити написати заяву. Такі дії вважаються грубим порушенням трудового законодавства.
Юридична сутність полягає в тимчасовому звільненні від виконання трудової функції без збереження заробітку. На відміну від щорічної оплачуваної відпустки, дні «за свій рахунок» не накопичуються і, як правило, не переносяться на наступний рік. Якщо працівник не скористався правом у поточному календарному році, воно «згорає».
Ключове правило: відпустка без збереження заробітної плати надається виключно за бажанням працівника. Примус з боку роботодавця є незаконним.
За моїм досвідом роботи з кадровими питаннями, саме плутанина між «можна» і «повинен» найчастіше призводить до конфліктів. Працівник думає, що має абсолютне право на будь-яку тривалість, а роботодавець вважає, що може відмовити завжди. Обидві позиції помилкові.
Два головні шляхи отримання: обов’язкова та за згодою сторін
Закон чітко розрізняє дві категорії неоплачуваних відпусток. Перша — обов’язкова (стаття 25 Закону «Про відпустки»). Роботодавець не має права відмовити, якщо працівник належить до певної категорії і подав заяву. Друга — за згодою сторін (стаття 26). Тут потрібна взаємна домовленість щодо строку і дати початку.
| Вид відпустки | Підстава | Максимальна тривалість | Чи може роботодавець відмовити |
|---|---|---|---|
| Обов’язкова (ст. 25) | Наявність дітей, інвалідність, одруження, смерть родича, санаторне лікування тощо | Від 3 до 60 календарних днів залежно від категорії | Ні, якщо умови виконані |
| За згодою сторін (ст. 26 ч. 1) | Сімейні обставини та інші причини | Не більше 30 календарних днів на рік | Так |
| За згодою під час загрози епідемії, агресії чи надзвичайної ситуації (ст. 26 ч. 3) | Заява працівника + наявність загрози | Без обмеження, за домовленістю | Так |
| Під час воєнного стану за згодою (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136) | Заява працівника | Без обмеження строку ст. 26 | Так |
| Обов’язкова для ВПО та тих, хто виїхав за кордон (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136) | Статус ВПО або виїзд за межі України | До 90 календарних днів сумарно | Ні |
Дані таблиці базуються на чинній редакції Закону «Про відпустки» (станом на жовтень 2025 року) та Закону № 2136-IX.
Обов’язкові підстави охоплюють широкий спектр життєвих ситуацій: мати або батько, який виховує двох і більше дітей до 15 років, має право на 14 днів; особи з інвалідністю I–II груп — до 60 днів; у разі одруження — до 10 днів; у разі смерті близького родича — до 7 днів плюс час на проїзд. Ці дні не можна «накопичити» і використати пізніше.
Особливості під час воєнного стану
Воєнний стан, продовжений до 31 жовтня 2026 року, суттєво змінив правила гри. Частина 3 статті 12 Закону № 2136 дозволяє роботодавцю надавати відпустку без збереження зарплати без звичного 30-денного обмеження. Тривалість визначається виключно домовленістю сторін.
Ще важливіша норма — частина 4 тієї ж статті. Працівник, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, має право на обов’язкову неоплачувану відпустку тривалістю до 90 календарних днів. Роботодавець не може відмовити. Ці дні не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли працівниця з Києва, яка виїхала до Польщі на початку 2025 року, подала заяву на 90 днів. Кадрова служба спочатку відмовляла, вимагаючи «додаткові докази». Після звернення до Держпраці питання вирішилося на користь працівниці протягом тижня. Документом підтвердження слугували відмітки в закордонному паспорті та довідка про тимчасовий захист.
Важливо: 90 днів — це сумарний ліміт на весь період дії воєнного стану (з урахуванням усіх продовжень). Можна брати частинами — спочатку 40 днів, потім ще 50.
Покрокова інструкція оформлення
Процедура однакова майже для всіх видів неоплачуваної відпустки і складається з кількох чітких кроків.
- Працівник пише заяву в довільній формі. У ній обов’язково вказуються: підстава (стаття закону або «сімейні обставини»), дата початку, тривалість у календарних днях і дата закінчення.
- До заяви додаються підтверджуючі документи, якщо вони потрібні (медичний висновок, свідоцтво про шлюб, довідка ВПО, копія паспорта з відмітками тощо).
- Роботодавець розглядає заяву. У разі обов’язкової підстави — видає наказ. У разі добровільної — може погодити, змінити строки або відмовити з письмовим обґрунтуванням.
- Наказ оформлюється з посиланням на відповідну статтю Закону «Про відпустки» або Закону № 2136. Працівник ознайомлюється з наказом під підпис.
- У табелі обліку робочого часу проставляється відповідний код (зазвичай «НЗ» або «БЗ»).
Після видання наказу працівник має право достроково вийти на роботу, подавши нову заяву. Роботодавець не може відкликати людину з неоплачуваної відпустки примусово.
Як неоплачувана відпустка впливає на стаж та інші права
З 24 грудня 2023 року час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за статтею 26 (сімейні обставини) та за спеціальними підставами воєнного стану не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Це означає, що після довгої неоплачуваної відпустки кількість днів оплачуваної відпустки за рік може зменшитися.
Страховий стаж для пенсії також залежить від сплати єдиного внеску. Якщо за працівника не сплачували ЄСВ протягом місяця, коли він повністю був у неоплачуваній відпустці, цей місяць не піде до страхового стажу.
При розрахунку середньої зарплати для оплачуваної відпустки або лікарняних дні «за свій рахунок» виключаються з розрахункового періоду. Це захищає працівника від штучного заниження середнього заробітку.
Довга неоплачувана відпустка може вплинути на право на щорічну відпустку наступного року. Плануйте заздалегідь, якщо плануєте брати більше 30 днів.
Поширені помилки, через які працівники втрачають час і гроші
- Писати заяву «заднім числом». Відпустка починається лише з дати, зазначеної в наказі. Дні до видання наказу вважаються прогулом.
- Вважати, що 30 днів можна брати щомісяця. Ліміт 30 календарних днів діє на весь календарний рік, а не на кожен місяць.
- Не додавати підтверджуючі документи до обов’язкової заяви. Без них роботодавець має право відмовити навіть у випадку, коли відмова формально заборонена.
- Брати неоплачувану відпустку замість лікарняного. Якщо є медичні підстави, краще оформити листок непрацездатності — тоді зберігається частина заробітку і страховий стаж.
- Ігнорувати вплив на щорічну відпустку. Після 60–90 днів «за свій рахунок» працівник може виявити, що має право лише на 10–12 днів оплачуваної відпустки замість 24.
Кожна з цих помилок зустрічається регулярно. Вони рідко призводять до звільнення, але часто створюють напругу в колективі і зайві звернення до інспекції праці.
Коли варто звернутися до фахівця, а коли можна вирішити самостійно
Самостійно можна оформити більшість стандартних випадків: одруження, смерть родича, 14–30 днів за сімейними обставинами, відпустку для ВПО до 90 днів. Достатньо правильно написаної заяви і знання відповідної статті закону.
Звертатися до юриста або Держпраці варто, якщо:
- роботодавець відмовляє в обов’язковій відпустці без обґрунтування;
- вас змушують писати заяву «за свій рахунок» під загрозою звільнення;
- після повернення з довгої неоплачуваної відпустки зменшили кількість днів щорічної відпустки без пояснень;
- виникли суперечки щодо зарахування днів до страхового стажу.
У більшості випадків достатньо письмового звернення до роботодавця з посиланням на конкретні норми. Якщо відповіді немає протягом 15 днів — можна йти до Державної служби України з питань праці.
Практичний чек-лист перед поданням заяви
- Визначив точну підставу (стаття 25, 26 Закону «Про відпустки» чи стаття 12 Закону № 2136).
- Перевірив, чи не вичерпав річний ліміт 30 днів (якщо це сімейні обставини).
- Підготував підтверджуючі документи (якщо потрібні).
- Написав заяву з чіткими датами початку і закінчення.
- Узгодив з керівником дату подання (особливо якщо це згода сторін).
- Зрозумів, як ця відпустка вплине на щорічну відпустку наступного року.
- Зберіг копію заяви з відміткою про прийняття.
Цей список допомагає уникнути найпоширеніших технічних помилок і робить процес передбачуваним.
Відповіді на найчастіші запитання працівників
Чи можна взяти відпустку за свій рахунок на один день?
Так. Мінімальної тривалості законом не встановлено. Можна оформити навіть на кілька годин, якщо це погоджено з роботодавцем і відображено в наказі.
Чи зберігається робоче місце під час довгої неоплачуваної відпустки?
Так. Робоче місце і посада зберігаються. Звільнити працівника можна лише на загальних підставах, передбачених КЗпП.
Чи можна одночасно перебувати у відпустці за свій рахунок за основним місцем роботи і працювати за сумісництвом?
Так. Закон цього не забороняє. Сумісник може працювати в іншій організації, поки за основним місцем оформлена неоплачувана відпустка.
Що робити, якщо роботодавець відмовляє в обов’язковій відпустці?
Подати письмову заяву повторно з посиланням на статтю 25 Закону «Про відпустки». Якщо відмова залишається — звертатися до територіального органу Держпраці. У більшості випадків питання вирішується на користь працівника.
Чи впливає неоплачувана відпустка на право на допомогу по безробіттю в майбутньому?
Прямого впливу немає. Однак період без сплати ЄСВ зменшує страховий стаж, що може вплинути на розмір допомоги, якщо людина згодом стане на облік у центрі зайнятості.
Неоплачувана відпустка залишається важливим інструментом гнучкості в трудових відносинах. Знання точних норм, уважне оформлення документів і розуміння довгострокових наслідків дозволяють використовувати її ефективно і без зайвих ризиків — як для працівника, так і для роботодавця.
