Причини звільнення в Україні сьогодні розпадаються на дві великі хвилі — ті, що диктує закон, і ті, що народжуються з реального життя людей. Кодекс законів про працю чітко окреслює, коли роботодавець має право розірвати договір, а коли працівник може піти без двотижневого відпрацювання. Водночас опитування ринку праці 2025–2026 років показують: зарплата, атмосфера в колективі, мобілізація та вигорання впливають на рішення сильніше, ніж будь-яка стаття.
Цей матеріал збирає обидва пласти — юридичний і людський. Ви дізнаєтеся, які підстави визнає держава, які помилки найчастіше роблять обидві сторони, як правильно оформити документи і коли варто зупинитися та звернутися по допомогу. Інформація актуальна станом на середину 2026 року і базується на чинній редакції Кодексу законів про працю та свіжих дослідженнях ринку.
Читачі-початківці отримають зрозумілий алгоритм дій, досвідчені HR і працівники — детальний розбір нюансів, які часто залишаються за кадром.
Чому люди йдуть і чому їх звільняють: свіжі цифри ринку праці 2026
Ринок праці України в 2026 році живе в режимі постійного дефіциту кадрів. За даними Державної служби зайнятості, на одного офіційно зареєстрованого безробітного припадає майже дві відкриті вакансії. Водночас плинність кадрів залишається високою — близько 2,6–2,7 мільйона людей щороку втрачають офіційну роботу.
Опитування роботодавців і працівників малюють різну картину. З боку співробітників головними мотивами залишання компанії стають:
- рівень заробітної плати — 31 %;
- мобілізація — 24 %;
- професійне вигорання — 16 %;
- небезпека, пов’язана з війною, — 13 %;
- релокація — 9 %.
Інше дослідження ринку праці фіксує, що майже третина українців готові звільнитися через відсутність дружньої атмосфери (32 %), комфортних умов праці (29 %) і нормальних стосунків із керівником (29 %). Можливість кар’єрного росту та віддаленої роботи також залишаються важливими факторами для 28 % опитаних.
З боку роботодавців картина інша. Найчастіше компанії розлучаються з людьми через низьку продуктивність, систематичні порушення дисципліни, невідповідність цінностей і оптимізацію штату. В IT-секторі, наприклад, за останній рік звільнили близько 17 % фахівців, і для 44 % з них це стало повною несподіванкою.
Ці цифри важливі не як суха статистика. Вони показують, що юридична підстава звільнення майже завжди стоїть поруч із людською історією — втомою, страхом, розчаруванням або банальною відсутністю грошей.
Юридичні підстави за Кодексом законів про працю: як це працює на практиці
Усі причини звільнення в Україні поділяються на кілька великих груп, зафіксованих у статтях 36, 38, 40 і 41 КЗпП. Роботодавець не може вигадати власну підставу — лише ті, що прямо названі в законі.
Найчастіше використовують:
- угоду сторін (п. 1 ст. 36);
- ініціативу працівника (ст. 38 і 39);
- ініціативу роботодавця (ст. 40 і 41);
- закінчення строку договору;
- обставини, що не залежать від волі сторін (смерть, призов, вирок суду тощо).
Ключовий принцип: звільнення з ініціативи роботодавця допускається лише у випадках, прямо передбачених законом. Будь-яке «не сподобався» або «не вписується в команду» без відповідної статті стає незаконним і легко оскаржується в суді.
У період воєнного стану з’явилися додаткові можливості. Працівник, який перебуває в районі бойових дій, може розірвати договір у строк, зазначений у заяві, без двотижневого відпрацювання. Також з’явилася експериментальна можливість подати заяву про звільнення через «Дію», якщо роботодавець знаходиться на окупованій території або в зоні активних бойових дій.
Звільнення за власним бажанням: поважні причини, що дозволяють не відпрацьовувати
Стаття 38 КЗпП дає працівникові право піти, попередивши роботодавця письмово за два тижні. Але якщо є поважна причина, роботодавець зобов’язаний звільнити в день, який вказав сам працівник.
До поважних причин закон відносить:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до закладу освіти;
- неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї або особою з інвалідністю I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом;
- інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють продовження роботи.
Окремо варто згадати мобінг. Якщо суд встановив факт цькування з боку роботодавця, працівник може звільнитися у строк, який сам визначить, і отримати вихідну допомогу в розмірі не менше середнього заробітку за три місяці.
На практиці багато хто припускається помилки: пише в заяві просто «за власним бажанням» і потім дивується, чому доводиться відпрацьовувати. Якщо причина поважна — її треба вказати і додати підтверджувальні документи. Інакше роботодавець має повне право вимагати двотижневого терміну.
Коли роботодавець має право розірвати договір: детальний розбір кожної підстави
Стаття 40 КЗпП містить основний перелік. Ось найуживаніші пункти з поясненнями, як вони працюють у реальному житті.
| Підстава (пункт ст. 40) | Що саме означає | Обов’язкові умови | Типові помилки роботодавця |
|---|---|---|---|
| П. 1 — зміни в організації виробництва і праці | Ліквідація, реорганізація, скорочення чисельності або штату | Попередження за 2 місяці, пропозиція іншої роботи, згода профспілки (якщо є) | Скорочують «неугодних» без реальної зміни структури |
| П. 2 — невідповідність посаді | Недостатня кваліфікація або стан здоров’я | Висновок атестаційної комісії або медичний висновок, пропозиція іншої роботи | Звільняють без атестації або медичних документів |
| П. 3 — систематичне невиконання обов’язків | Порушення дисципліни кілька разів | Раніше вже були дисциплінарні стягнення | Звільняють за перше порушення або без належного оформлення стягнень |
| П. 4 — прогул | Відсутність більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин | Акт про відсутність, пояснення працівника | Не фіксують належним чином або ігнорують поважні причини |
| П. 7 — поява в нетверезому стані | Алкогольне, наркотичне або токсичне сп’яніння | Медичний огляд або свідчення | Не проводять огляд і потім програють у суді |
Джерело даних: Державна служба України з питань праці та чинна редакція КЗпП станом на 01.01.2026.
Окремо варто звернути увагу на додаткові підстави статті 41. Вони стосуються керівників, головних бухгалтерів, працівників, які обслуговують матеріальні цінності, і тих, хто виконує виховні функції. Одноразове грубе порушення або втрата довіри тут можуть стати достатньою причиною.
Поширені помилки, які коштують грошей і нервів
І працівники, і роботодавці регулярно наступають на одні й ті самі граблі. Ось найболючіші з них.
- Працівник пише заяву «за власним бажанням» без зазначення поважної причини, хоча вона є. Результат — доводиться відпрацьовувати два тижні або отримувати відмову в достроковому звільненні.
- Роботодавець звільняє «за прогул», не склавши акт і не зажадавши пояснень. Суд майже завжди поновлює такого працівника і стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу.
- Звільнення в період тимчасової непрацездатності або відпустки (крім випадків повної ліквідації). Це пряме порушення, яке легко оскаржується.
- Відсутність пропозиції іншої роботи при скороченні або невідповідності посаді. Закон вимагає запропонувати всі вакантні місця, які працівник може займати за кваліфікацією і станом здоров’я.
- Невиплата всіх належних сум у день звільнення. Компенсація за невикористану відпустку, зарплата, вихідна допомога (де вона передбачена) мають бути виплачені одночасно з видачею трудової книжки або внесенням запису до електронної.
За моїм досвідом використання кадрових процедур протягом останніх років, саме ці п’ять помилок дають найбільшу кількість судових спорів і штрафів від Держпраці.
Міні-кейс: як одна неправильна формулювання в заяві змінила все
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли бухгалтер великої компанії написала заяву «прошу звільнити за власним бажанням у зв’язку з сімейними обставинами». Роботодавець вимагав двотижневого відпрацювання. Жінка мала на руках медичний висновок про необхідність догляду за хворим батьком, але в заяві цього не вказала і документи не додала. У результаті вона втратила майже місяць часу і частину компенсації. Коли заяву переписали з чітким посиланням на поважну причину і додали висновок лікаря, роботодавець звільнив її наступного дня. Одна фраза і один документ змінили всю історію.
Чек-лист дій при звільненні для обох сторін
Щоб нічого не забути, скористайтеся цим списком.
Для працівника:
- Визначте точну підставу (власне бажання, угода сторін, поважна причина).
- Напишіть заяву в двох примірниках, один зареєструйте в канцелярії або надішліть рекомендованим листом.
- Якщо є поважна причина — додайте копії підтверджувальних документів.
- Отримайте розрахунок у день звільнення і перевіряйте суми.
- Переконайтеся, що запис у трудовій книжці (або електронній) відповідає реальності.
- Збережіть копії всіх документів — вони знадобляться при реєстрації в центрі зайнятості або в суді.
Для роботодавця:
- Переконайтеся, що підстава прямо передбачена КЗпП.
- Дотримуйтеся процедури (попередження, акти, пояснення, пропозиція іншої роботи).
- Отримайте згоду профспілки там, де вона потрібна.
- Видайте наказ і ознайомте працівника під підпис.
- Проведіть повний розрахунок у день звільнення.
- Внесіть запис і видайте документи.
Коли варто звертатися до юриста, а коли можна впоратися самостійно
Самостійно можна пройти стандартне звільнення за власним бажанням або за угодою сторін, якщо обидві сторони згодні і документи оформлені правильно. Також не потребує юриста більшість випадків скорочення, якщо компанія дотримується всіх строків і процедур.
До фахівця варто йти, коли:
- вас звільняють «за статтею» і ви вважаєте це незаконним;
- роботодавець відмовляється звільняти за поважною причиною;
- не виплачують розрахунок або частину сум;
- є ознаки мобінгу або дискримінації;
- звільнення відбувається під час лікарняного, відпустки або мобілізації;
- ви — керівник, головний бухгалтер або працівник, якого звільняють за додатковими підставами статті 41.
Тримісячний строк звернення до суду після звільнення відраховується з моменту, коли ви дізналися або мали дізнатися про порушення своїх прав. Не відкладайте.
FAQ: відповіді на найчастіші запитання про причини звільнення
Чи можна звільнитися одним днем без поважної причини?
Ні. Без поважної причини роботодавець має право вимагати двотижневого попередження. Виняток — угода сторін, коли обидві сторони погоджуються на інший строк.
Що робити, якщо роботодавець не приймає заяву?
Надішліть її рекомендованим листом з описом вкладення або через електронний кабінет (якщо компанія використовує таку систему). З моменту отримання листа починається відлік двох тижнів.
Чи зберігається робоче місце за мобілізованим працівником?
Так. Роботодавець не має права звільнити його з власної ініціативи на час служби, крім випадків повної ліквідації підприємства або вироку суду за окремі тяжкі злочини.
Чи можна оскаржити запис у трудовій книжці?
Так. Якщо формулювання не відповідає реальності або закону, суд може зобов’язати роботодавця змінити запис і виплатити компенсацію.
Яка вихідна допомога належить при скороченні?
Не менше середнього місячного заробітку. У деяких випадках (ліквідація, мобінг) сума може бути більшою.
Причини звільнення завжди залишаються сумішшю закону і життя. Знання точних підстав, правильне оформлення документів і розуміння своїх прав дають можливість пройти цей етап з мінімальними втратами — і для працівника, і для компанії.
